Перші згадки про Жуківські хутори відносяться до 1772 року. Із історичних джерел відомо, що за царською грамотою 1668 року Березань та навколишні села належали переяслав-ському полковнику , сербові Думитрашка Раїчу. З¢явилися люди на хуторах, а разом з ними і діти, яких потрібно виховувати і навчати. Звичайно, що жуківляни виховують своїх дітей у традиціях, сформованих ще за часів Київської Русі. Яскравим прикладом були народні ідеали: люди, сповнені власної гідності. Це і трудівник-селянин-орач, і мужній захисник своєї Вітчизни, господар, господиня, господарський син, господарська донька. Виховували і навчали батьки.

З розвитком капіталізму виникла необхідність мати грамотних працівників. Діти робітників та селян отримали можливість одержати початкову освіту. З цією метою було відкрито церковно-парафіяльні школи. У  Жуківці першою ластівкою була однокласна церковно-приходська школа, яку відкрито було у 80-х роках ХІХ століття. Її першим учителем був псаломщик Федір Гиренко. Він же був і її попечителем.

Після революції 1917 року, коли школа була відокремлена від церкви, початкову освіту діти здобували у початковій школі. Таку школу називали хата-школа, бо приміщення школи ще не було і навчання проходило у хатах, які залишилися після виселення заможних селян.Самою освіченою людиною на ту пору в селі був Могильний Данило Тимофійович. У його хаті мала три класи. Рекеда Семен Борисович був директором школи. Він був учителем у селі Мала Березанка. Ці хати були не тільки освітнім, а й культурним і політичним центром села.

У 1928-1929 роках будується нова школа-семирічка.

Першим її директором був Кроливець Іван Миколайович, а вчителями були Гладун Тодось Єгорович, Кроливець Галина Василівна,  Теремецька Меліса Олександрівна, Крюкова Анастасія Олександрівна.

У перший кла нової школи прийшов майбутній Герой Радаянського Союзу Лук¢янець Андрій Микитович, який мріяв про польоти і після закінчення школи став льотчиком. Це свідчить про те, що цей перший педагогічний колектив – люди самовіддані, чесні, працьовиті. Це вони своїм буденним щоденним подвигом надихнули юного Андрія на героїчні справи.

  У 1938 році директора Кроливця І. М.і вчителя Гладуна Т. С. було репресовано. Новим директором було призначено Мокрицького Зіновія Тишовича. У педагогічний колектив прийшли нові колеги: Мокрицька Антоніна  Олександрівна, Волошин Михайло Олександрович, Чередніченко Михайло  Федотович.

Під час Великої  Вітчизняної війни у школі був військовий шпиталь. Свідком цього є братська могила на території школи. В ній поховано  двадцять три воїни. Саме приміщення школи закликало бійців битися з фашиськими покидьками до останьої краплі крові.

Після  визволення села у вересні 1943 року школа відновила свою роботу. Директором школи  було призначено  Баранніка  Івана Петровича. До школи прийшло багато переростків. Всіх учнів було близко 250. Навчання проходило у дві зміни. Проте, не дивлячись на матеріальні нестатки, життя у школі билось чистим прозорим  джерелом. У школу прийшли нові  люди, опалені вітром війни, із зболеними серцями,  добрими душами і з непохитною вірою у  справедливість і щасливе майбутнє. Це -­ Крюкова  Настя  Олександрівна, Теремецька Меліса  Олександрівна, Куриленко Катерина Пилипівна, Злиденна Галина  Іванівна, Гришко Галина Денисівна, Дорошенко Надія  Петрівна,  Багатий Леонід Петрович, Клюшниченко  Галина  Панасівна, Лисенко  Оксана  Степанівна. У  школі  вирувало  повноцінне життя.  Все  було  підпорядковано  відбудові. Уроки,  допомога  колгоспові,  гурткова робота. Працювали співочий (хоровий), музичний, драматичний гуртки.  Учасники цих  гуртків до  кожного свята у селі  готували  концертну програму і  виступали перед   односельчанами.

У 1949 році  директором школи  було  призначено Орду Петра  Івановича. У педколектив  школи  влилося  нове  поповнення із корінних  жителів, які  вирішили  присвятити своє життя дітям, школі.  Це - Рекеда Галина  Омелянівна ( учитель російської  мо-ви  та літератури). Вона була  закохана у літературу, магію  слова,  у  свою  країну. Ця невсипуща жінка всю свою відпустку проводила у поїздках з дітьми по славних куточках рідної країни. Молоді пагінці тягнулися до неї, як до сонця, тож і тепер згадають про неї, як про чарівницю фею із казки з гарним кінцем.

Могильна Віра Іванівна спочатку працювала учителем початкових класів, а пізніше – учителем української мови та літератури. Нікітін Михайло Іванович – учитель географії. Ці шляхетні люди були закохані до самозабуття у свій рідний край, свою землю і професію. Вони майстерно ці почуття передавали юній зміні.

У 1953 році директором семирічки було призначено Панасенка Михайла Васильовича. У середньому по школі в ті роки було до 30 учнів. У навчальні плани вводиться трудове і виробниче навчання, домоводство, суспільно-корисна праця, окрім гуртків художньої самодіяльності працюють літературний та фізкультурний, юннатів, белетний. У селі проводиться похід за ліквідацію неписьменності і малописьменності. За окремими жителями села закріплюються учителі. Широко використо-вується системи заохочення як учнів, так і учителів: подяки за самовіддану працю у справі навчання і виховання, преміювання за відмінні показники у навчанні іменними книжками.

З 1958 по 1960 роки директором школи був Руденко А. Т. У цей час починають працювати технічний гурток та виразного читання.

У 1960 році на посаду директора було призначено Прокопця Віталія Івановича. Педагогічний колектив знову поповнюється вчителями-земляками: Коржем Василем   Пилиповичем (учитель біології), Багатою Марією Панасівною (учитель математики), Рекедою Федорем Панасовичем (учитель образотворчого ми-стецтва та трудового навчання). Школа  набирає могутності ходи - живе повнокровно і яскраво. У ці роки при школі працюють гуртки: юннатів, краєзнавчий, літературний, драматичний, співо-чий, умілі руки, технічний, авіамоделювання. Розпочинає роботу вечірня школа. Всю навчально-виховну роботу сплановано  під девізом “ Зв¢язок школи із життям”. Велика увага  приділяється пришкільним дослідним ділянкам, виробничому навчанню.

З 1962 року посаду директора обіймав  Нікітін Михайло Іва-нович, а з 1964 по 1966 роки – Цибуля Іван Антонович. Усі ці роки, починаючи з 1949 по 1966, незмінним завучем, умілим диригентом цього досить різноголосого хору, але   завжди злаго-дженого і вміючого співати в унісон , була  Дорошенко Надія Петрівна. Людина, яка любила народну пісню, грала на балалайці, весь час була керівником співочого і музичного гуртка. У 1968 році її змінив Благодир Іван Гаврилович.

У 1972 році на посаду директора школи було призначено Темченка Григорія Омеляновича, за фахом учителя історії. Приміщення школи не задовольняло вимог  сьогодення і ,  дякую- чи зусиллям Григорія Омеляновича, було побудовано у 1985 році  нову школу.

Багато  ним зібрано  матеріалів  по історії села. Після  виходу   Темченка Г.О. на заслужений   відпочинок у 1991 році директором уже середньої школи було призначено Мельник Надію Іванівну (учителя російської мови та літератури). З виходом її на пенсію у 2000 році Жуківську загальноосвітню школу   І -ІІІ ступенів очолює Рокочий Микола Віталійович.

Люди шляхетної професії  завжди у вирі суспільного життя. Скільки доль пройшло через Жуківську школу, і якби все повернути заново , ніічого не змінилось би. Всі знову постали на свої місця і знову й знову своїм поглядом орлиним запалювали б дитячі серця полум¢яною любов¢ю до рідного краю, до життя на землі.

У школі не можна працювати на пів-сили, не можна віддати пів-любові, пів-душі . Ці речі неподільні, їх віддавати треба без залишку.Це інколи приводить до фанатизму. Але це не лякає юну зміну, це підтверджується тим, що нині у Жуківській ЗОШ І-ІІІ ступенів працює з 19 членів  колективу 10 випускників цієї школи: Кислякова Валентина Павлівна , Мотуз Катерина Іванівна, Кудрявцева Валентина Миколаївна, Минка Світлана Іванівна, Багата Лариса Михайлівна,  Сорока  Валерій Миколайович, Гапоненко Наталія Анатоліївна, Кабанюк Людмила  Анатоліївна, Литус  Олена Іванівна, Якобчук Людмила Василівна.

Вони стали вчителями тому, що були закохані у своїх  вчителів, що перейнялися  їхніми  душами, вірою і палкою любов¢ю до рідної  Вітчизни, свого народу, рідного краю. Вони  сміливо  взяли  у свої руки  девіз своїх наставників “Жити і творити”.

Педагогічний  колектив Жуківської  загальноосвітньої школи працює над питанням “Інноваційні технології в навчально-виховному процесі”. Кращі педагоги школи з цією метою вивчають питання:

- “Виховання інтересу до знань через гру” –вчителька початкових класів Корж Ольга Яківна. Її уроки  відзначаються логічною послідовністю, продуманості складових частин, методичною досконалістю, проблемністю ситуацій.

- “Виховання інтересу до знань шляхом впровадження ігрових моментів” –вчителька початкових класів Кислякова Валентина Павлівна. Вона вміло поєднує навчальні завдання з виховними, ігрову діяльність з навчальною. На уроках завжди достатньо ілюстративного та роздаткового матеріалу, в тому числі і виготовленого своїми руками. Захоплюється нестандартними формами навчання, здійснює диференційований підхід до учнів.

- “Переваги розвивального навчання і оцінка рівня формування навчальної діяльності” – опрацьовує  Кудрявцева Валентина Миколаївна, вчителька початкових класів. Використання вчителем на уроках дидактичного матеріалу дозволяє формувати атмосферу доброзичливості і поважного ставлення учнів один до одного, виявляє і розвиває кращі риси і здібності кожного з них, виробляє високу культуру спілкування. В роботі учнів обов’язковим є тісне поєднання теоретичних і практичних знань, навчання робити висновки. На уроках учні працюють в парах, групами.

- Рокоча Валентина Василівна працює над “Елементи розвивального навчання на уроках математики”. Учителька стверджує , що застосування ігрових моментів на уроках  спонукає учнів до розвитку  логічного мислення, творчого підходу до розв¢язування задач. На протязі уроку у дітей не зникає інтерес та цікавість до теми, яка вивчається , активізується пізнавальна діяльність учнів.

- “Використання інформаційних технологій в навчально-виховному процесі” – питання Рокочого Миколи Віталійовича. Дана система дозволяє відвести більше часу для проведення фізичного експерименту, роз-в¢язування задач, спонукає дітей до набуття навичок самоосвіти. При застосуванні даної системи учитель має більше можливостей для раціонального використання часу на уроці.

- Гришко  Світлана Валентинівна вивчає питання “Інтерактивні форми і методи роботи на уроках математики”. ЇЇ уроки відзначаються змістовністю, продуманістю всіх етапів, тематичною досконалістю. Добре вдається формування умінь і навичок розумової праці, планування своєї роботи, пошук раціональних шляхів її виконання. На основі вивчення математики формує моральні риси учнів – наполегливість, самостійність і відповідальність. Вчить практично оцінювати наслідки своєї роботи.

- Олександра Василівна Краснощок працює над “Розвиток творчого мислення при активізації пізнавальної діяльності учнів”. Такий підхід до уроків зарубіжної літератури надає  можливість розвитку творчих здібностей учнів, вміння дискутувати, відстоювати свою точку зору, розвивати увагу , пам¢ять.

- Вивченням “Причини неуспішності учнів та методи їх подолання” займається вчителька Мельник Надія Іванівна. У її роботі характерний нестандартний підхід до уроку. Для цього учителька широко використовує міжпредметні зв¢язки. Уроки літератури тісно пов¢я-зані з музикою, живописом; мови- з історією, літературою. Такі підходи дають можливість для розвитку всебічнорозвинутої особистості.

- “Інтерактивні форми навчання у вивченні історії та правознавства” – питання Гапоненко Наталії Анатоліївни. Постійно розвиває інтерес учнів до вивчення предмета, використовуючи елементи нестандартних уроків, ігрові моменти, диференційований підхід, ущільнене опитування та взаємоперевірку.

- Над “формуванням творчої особистості засобами української мови та розвивавльною системою усного і письменного мовлення” працює Литус Олена Іванівна. Застосовує різноманітні форми роботи, які активізують розумову діяльність учнів, запроваджує на уроках проблемне навчання. Вміло використовує ілюстративний матеріал, краєзнавчий, народний фольклор.

Усі зусилля вчителів спрямовані на те, щоб обрати оптимальний варіант ефективної системи методів і прийомів роботи , який сприяв би активізації пізнавальної діяльності  учнів на уроці. Успіху досягає той колектив, де панує творча спів-дружність однодумців, у якій кожен робить індивідуальний внесок  у колективну творчість. Кожний, збагачуючись духовно, завдяки творчості колективу, водночас збагачує своїх товаришів.

З цією метою у школі діє добре відпрацьована структура методичної роботи:

-                три методоб¢єднання: учителів  природничо - математичното циклу, вчителів гуманітарних предметів, класних керівників;

-                творча група;

-                динамічна група;

-                психолого - педагогічний   семінар.

На кожному засіданні учителі обмінюються досвідом роботи, думками, враженнями. І…недарма. За останні п’ять років школа випустила 73 учні. Із них - 7 золотих медалістів. Кожен третій випускник нині студент вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації. Ці досягнення не випадкові, бо працюють у колективі люди чуйні, вольові, грамотні, знаючі і вміючі.

На   сьогодні у колективі працюють один учитель-методист, чотири старших вчителі, п’ять учителів з вищою категорією,  один – з першою, чотири - з другою і чотири - спеціалісти. Творчий потенціал педколективу школи не вичерпаний і школа у майбутньому зможе досягти значно вищих успіхів.